Помилки для господарського розвитку

Дев'ять десятих економічних помилок, надзвичайно шкідливих для господарського розвитку - результати ігнорування цієї засади. Подібні помилки зводяться до однієї з двох головних помилок або від обох разом: врахування лише безпосередніх наслідків дії чи плану або ж врахування наслідків, що стосуються окремої групи, коли не беруться до уваги інші групи. Зрозуміло, можлива й протилежна помилка. Розглядаючи певну політику чи програму, ми не повинні зосереджуватися тільки на її довготермінових результатах для суспільства загалом. Саме такої помилки нерідко допускалися класики економічних наук. Це зводилося до байдужості стосовно існування груп, які безповоротньо зазнавали шкоди від програм чи процесів, позитивних для суспільства. Однак сьогодні порівняно мало людей допускаються такої помилки. Серед цих небагатьох переважно професійні економісти. Найчастіша хиба, що з'являється знову й знову майже у кожній розмові на економічні теми, повторюється у політичних промовах і стає центральним гаслом «нової» економіки, - зосередження на короткотривалих результатах політики для окремих груп, ігнорування чи применшення ролі довготривалих ефектів для суспільства загалом. «Нові» економісти втішають себе: мовляв, це велике, майже революційне досягнення порівняно з методами «класичних» чи «ортодоксальних» економістів, адже перші беруть до уваги короткотривалі ефекти, якими другі часто нехтують. Проте вони самі, ігноруючи довготривалі наслідки чи применшуючи їх роль, допускають набагато серйознішу помилку. Вони не бачать лісу, детально вивчаючи окремі дерева. їх методи і висновки часто виявляються реакційними. Інколи вони самі здивовані збігом своїх теорій з меркантилістськими концепціями 17 ст. Справді, вони допускаються давніх помилок (або допускалися б, якби не були дуже непослідовними), яких класичні економісти позбулися, на нашу думку, назавжди. Доводиться з сумом констатувати, що погані економісти подають свої помилки публіці краше, ніж добрі економісти висвітлюють правильні погляди. Можна почути нарікання: демагоги вміють викликати більшу довіру, виступаючи з економічними нонсенсами, ніж чесні люди, які намагаються показати їх хибність. Чому так діється, цілком зрозуміло: те, що пропагують демагоги і погані економісти, є напівправдою. Вони передбачають лише негайні ефекти запропонованої політики або її вплив на окрему групу. Звичайно, вони можуть мати певну рацію. Але у відповідь на це потрібно довести, що запропонована політика матиме триваліші й менш бажані наслідки, або принесе користь одній групі за рахунок інших. Напівправду треба доповнити і виправити. Однак, щоб розглянути всі головні наслідки пропонованого курсу для всього суспільства, часто потрібний складний і нецікавий ланцюг міркувань. Здебільшого люди вважають, що стежити за таким ланцюгом міркувань надто важко і втомливо. Погані економісти використовують цю інтелектуальну слабкість. Вони намагаються запевнити, що не обов'язково стежити за міркуваннями або мати свій погляд про їх цінність. Адже це, мовляв, тільки «класична економіка» чи «апологія капіталізму» або ще якась інша концепція, що заслуговує лише на образливий ярлик.
Суть лекції про основні засади економіки і хибні уявлення, що заважають їх зрозуміти, викладено в абстрактній формі. Лекція не засвоюватиметься, а похибки залишаться не усвідомленими, якщо їх не проілюструвати. Факти дадуть змогу перейти від найелементарніших економічних проблем до найскладніших і найважчих. Таким чином ми навчимось уникати спочатку найгрубших і найочевидніших помилок, а наприкінці - деяких з найскладніших і майже невловимих. Отже, переходимо до цього завдання.