Помилки для господарського розвитку

Дев'ять десятих економічних помилок, надзвичайно шкідливих для господарського розвитку - результати ігнорування цієї засади. Подібні помилки зводяться до однієї з двох головних помилок або від обох разом: врахування лише безпосередніх наслідків дії чи плану або ж врахування наслідків, що стосуються окремої групи, коли не беруться до уваги інші групи. Зрозуміло, можлива й протилежна помилка. Розглядаючи певну політику чи програму, ми не повинні зосереджуватися тільки на її довготермінових результатах для суспільства загалом. Саме такої помилки нерідко допускалися класики економічних наук. Це зводилося до байдужості стосовно існування груп, які безповоротньо зазнавали шкоди від програм чи процесів, позитивних для суспільства. Однак сьогодні порівняно мало людей допускаються такої помилки. Серед цих небагатьох переважно професійні економісти. Найчастіша хиба, що з'являється знову й знову майже у кожній розмові на економічні теми, повторюється у політичних промовах і стає центральним гаслом «нової» економіки, - зосередження на короткотривалих результатах політики для окремих груп, ігнорування чи применшення ролі довготривалих ефектів для суспільства загалом. «Нові» економісти втішають себе: мовляв, це велике, майже революційне досягнення порівняно з методами «класичних» чи «ортодоксальних» економістів, адже перші беруть до уваги короткотривалі ефекти, якими другі часто нехтують. Проте вони самі, ігноруючи довготривалі наслідки чи применшуючи їх роль, допускають набагато серйознішу помилку. Вони не бачать лісу, детально вивчаючи окремі дерева. їх методи і висновки часто виявляються реакційними. Інколи вони самі здивовані збігом своїх теорій з меркантилістськими концепціями 17 ст. Справді, вони допускаються давніх помилок (або допускалися б, якби не були дуже непослідовними), яких класичні економісти позбулися, на нашу думку, назавжди. Доводиться з сумом констатувати, що погані економісти подають свої помилки публіці краше, ніж добрі економісти висвітлюють правильні погляди. Можна почути нарікання: демагоги вміють викликати більшу довіру, виступаючи з економічними нонсенсами, ніж чесні люди, які намагаються показати їх хибність. Чому так діється, цілком зрозуміло: те, що пропагують демагоги і погані економісти, є напівправдою. Вони передбачають лише негайні ефекти запропонованої політики або її вплив на окрему групу. Звичайно, вони можуть мати певну рацію. Але у відповідь на це потрібно довести, що запропонована політика матиме триваліші й менш бажані наслідки, або принесе користь одній групі за рахунок інших. Напівправду треба доповнити і виправити. Однак, щоб розглянути всі головні наслідки пропонованого курсу для всього суспільства, часто потрібний складний і нецікавий ланцюг міркувань. Здебільшого люди вважають, що стежити за таким ланцюгом міркувань надто важко і втомливо. Погані економісти використовують цю інтелектуальну слабкість. Вони намагаються запевнити, що не обов'язково стежити за міркуваннями або мати свій погляд про їх цінність. Адже це, мовляв, тільки «класична економіка» чи «апологія капіталізму» або ще якась інша концепція, що заслуговує лише на образливий ярлик.
Суть лекції про основні засади економіки і хибні уявлення, що заважають їх зрозуміти, викладено в абстрактній формі. Лекція не засвоюватиметься, а похибки залишаться не усвідомленими, якщо їх не проілюструвати. Факти дадуть змогу перейти від найелементарніших економічних проблем до найскладніших і найважчих. Таким чином ми навчимось уникати спочатку найгрубших і найочевидніших помилок, а наприкінці - деяких з найскладніших і майже невловимих. Отже, переходимо до цього завдання.

Нинішній день - то вчорашнє завтра

В економіці трапляється більше помилкових теорій, ніж у будь- якій іншій науці. Це не випадково. Труднощі притаманні вже самому предметові, але вони зростають в багато разів через чинник, який не виконує такої ролі, скажімо, у фізиці, математиці чи медицині, - егоїстичні інетереси. Хоч кожна суспільна група має певні економічні інтереси, спільні з інтересами інших груп, вони також мають антагоністичні інтереси. Тоді як певна політика може впродовж певного часу бути корисною для всіх, інша приносить користь тільки одній групі за рахунок інших. Група, шо виграє від такої політики, буде наполегливо висувати аргументи на її користь. Вона найме найпрофесіональніших фахівців, щоб ті присвятили весь свій час захистові їхньої справи. Врешті-решт їм може вдатись переконати громадську думку в слушності їхньої позиції, або так заплутати справу, що твереза оцінка стане майже неможливою. Окрім постійного тиску групових інтересів, є ще інший важливий чинник, який щоденно породжує нові економічні помилки. Це - схильність людей бачити тільки негайні результати тієї чи іншої політики або її вплив на одну якусь групу. При цьому нехтують дослідженням, яке б виявило довготривалий вплив не лише на окрему групу, а на всі групи. У цьому й полягає відмінність між доброю і поганою економічною наукою. Поганий економіст бачить вплив даної політики на одну окрему групу; добрий економіст досліджує наслідки цієї політики для всіх груп. Така відмінність здається очевидною. Застереження, що необхідно дошукуватися всіх наслідків даної політики для кожного, може видатися елементарним. Хіба не знає кожен з нас з особистого досвіду про існування безлічі спокус, привабливих сьогодні, але в кінцевому підсумку згубних? Хіба не знає кожна дитина, шо з'ївши багато цукерок, вона захворіє? Хіба той, хто п'є не знає, що наступного ранку прокинеться з болями шлунку і голови? Хіба алкоголік не знає, що він
зншцує печінку і вкорочує собі життя? Хіба ловелас не знає, що його очікують різноманітні небезпеки, зокрема хвороби? Зрештою, з погляду економічного — чи ж ледар або марнотратник не знають, шо їх чекають у майбутньому борги та злидні? Однак, коли ми вступаємо в царину економічного життя суспільства, ці елементарні істини ігноруються. Є люди (їх нині вважають блискучими економістами), котрі не схвалюють ощадливості і як спосіб економічного порятунку радять марнотратство у національному масштабі, а коли їм вказують, якими будуть наслідки такої політики, відповідають легковажно: «У тривалій перспективі ми всі помремо». Подібне мудрування сприймається подекуди як блискучий афоризм і свідчення мудрості. Але біда полягає в тому, що ми вже нині потерпаємо від довго-термінових наслідків віддаленого чи недавнього минулого. Нинішній день - то вчорашнє завтра, яким вчора погані економісти спонукали нас знехтувати. Довготривалі наслідки певних економічних програм можуть стати очевидними за кілька місяців. Інші не стануть очевидними навіть через кілька років, ще інші - через десятиріччя. Проте у кожному випадку довготривалі наслідки містяться в недалекоглядній економічній програмі так само неминуче, як курка в яйці чи квітка у зерняткові. Маючи на увазі цей аспект, засади економіки можна узагальнити в одній лекції, а підсумок лекції сформулювати одним реченням. Мистецтво економіки полягає в тому, щоб розглядати не лише безпосередні, а й перспективні наслідки кожної дії чи програми, простежувати наслідки цих програм не тільки для однієї групи, а для всіх.